Similis simili gaudet. Подібне притягує подібне. За майже 8 років, які існує MBA Kids International, шляхи нашої школи сотні разів перетиналися з дивовижними людьми – з дітьми та дорослими, їхніми батьками. І в певний момент стало зрозуміло: це неспроста. Час встановити, що саме нас об’єднує.

В проекті #BizTalk Микола Дориченко, СЕО MBA Kids International, зустрічається з батьками наших учнів та випускників – підприємцями за покликанням та родом діяльності, аби поспілкуватися з ними про сенси, про покликання, про вектори та задуми.

Наразі співрозмовник – Василь Ябрик, засновник групи компаній Yabryk Management Group

Ти підприємець. І ти – батько. Моє завдання – з’ясувати, в чому ці дві іпостасі схожі, а чим – відрізняються. Скільки років ти в бізнесі?

Вісімнадцятий рік – з 2003-го. На сьогодні у мене у власності група компаній Yabryk Management Group – сім окремих бізнес-напрямків в різних нішах, але всі вони побудовані на ідентичних цінностях: відкритість, клієнтоорієнтованість, екологічність і ефективність. І ці цінності ми намагаємося транслювати на наших співробітників і географію корпоративної культури. Якщо перераховувати напрямки, то у нас є завод з виробництва дикої води під торговою маркою «Крайна». Цьому бізнесу четвертий рік. Трохи більше 10 років існує мережа фітнес-центрів, поки тільки на території Закарпаття, але плануємо масштабувати цей бізнес. Мережа ковзанок відкритого типу, які ми розміщуємо на центральних площах міст: дві в Закарпатті, одна в Миколаєві. Фермерське господарство в Закарпатті, де ми вирощуємо вісім сортів яблук, які продаємо як на внутрішній ринок, так і на експорт. Мережа ломбардів і група екологічних компаній MoECO, в складі якої – три окремих бізнес-напрямки: продаж електромобілів, продаж електричних зарядних станцій та управління мережею електричних зарядних станцій і служба пасажирських перевезень виключно на електромобілях. На сьогоднішній день ми присутні в трьох містах: Ужгород, Мукачево та Чернівці та також націлені масштабувати цей бізнес.

Всі бізнес-юніти – клієнти керуючої компанії, яка надає їм HR-послуги, юридична та фінансове супроводження. Зараз плануємо розширити лінійку послуг з безпеки, IT, стратегічного маркетингу та клієнтського сервісу.

Якщо говорити про те, чим я сьогодні особисто займаюся, то в кожному бізнесі є СEO або керуючий партнер, який відповідає повністю за реалізацію стратегії, розвитку і ефективності даного бізнес-юніта. Я, в свою чергу, відповідаю в групі компаній за моделювання стратегій, за бачення, за позиціонування і за контроль якості продуктів. Тому що я сам активний юзер всіх продуктів, які ми продаємо. Ми не продаємо нічого того, що самі не споживаємо. Ми самі віримо в наш продукт. Найбільше часу у мене займає з точки зору просування і розвитку бренд дикої води «Крайна», тому що з великими, національними клієнтами, або іміджевими, або знаковими, веду переговори все ще я. Також я залучений в розвиток проекту служби пасажирських перевезень, тому що в цьому ми бачимо нішу, можливість. Плюс це соціально-відповідальний бізнес, тому що наша присутність на будь-якій території, де ми є операторами, покращує якість життя людей через поліпшення екології. Коли ми заходимо в місто з нашим сервісом, створюємо закриту екосистему, формуємо під себе мережу електричних зарядних станцій і ця ж мережа також працює на зовнішніх клієнтів. Так ми через свій приклад (електромобілі можуть ефективно працювати навіть в таксі) формуємо культуру електромобільності. Це надихає. І нам легко взаємодіяти з усіма стейкхолдерами тієї території, починаючи від влади і закінчуючи бізнесом.

«Бізнес мені дає можливість реалізовувати себе, свій підприємницький талант – і експериментувати»

Рамки ясні. Але чому – підприємництво?

Так якось склалося. Пам’ятаю свою відповідь, ще коли вчителі в школі питали, ким ви хочете бути, коли закінчите університет. І мене за нього тролів. Тому що я хотів бути космонавтом. Я бачив в цій професії вихід за рамки стереотипів, нові знання, нові можливості … І космонавти добре заробляли (сміється). Були лідерами думок, впізнаваними людьми, які давали свою експертизу для, скажімо так, землян. І земляни, образно кажучи, реалізовували свої потенціали через те знання, яке нам давав космос.

Я дуже рано розібрався в собі і чітко усвідомив, що за психотипом я підприємець. Мені цікаво придумувати нові проекти, класно розвинене бачення. Я бачу ніші, бачу можливості – і часом то, що ми робимо, до нас не існувало. Це новаторство. На тих територіях, де ми відкривали різні напрямки (а в моїй історії бізнесмена були і такі проекти, як мережа ресторанів швидкого харчування, і паб, і нічні клуби – все ці проекти були на тих територіях новими і або відрізнялися від існуючих на той момент конкурентів позиціонуванням (це був інший сегмент), або асортиментом, або взагалі концептом. Тому відповідь на питання «Чому бізнес?» – тому що бізнес мені дає можливість реалізовувати себе, свій підприємницький талант – і експериментувати.

Тобто інновації – те, що драйвить?

Інновації – драйв, експерименти- драйв, виклики. Досягнення високих чи маленьких цілей. І бізнес дає таку можливість. Якщо ти менеджер або чиновник, то ти, найімовірніше, зарегульований якимись обмеженнями, і ці обмеження тебе все одно ставлять в рамки. Ти не вільний з точки зору творчості, розвитку тощо Ти не завжди можеш зробити те, що ти хочеш. У бізнесі ж у тебе простір і поле для дій в принципі безмежні – все залежить тільки від того, потрапив ти в бізнес-струмінь або не потрапив, окупний він чи ні. Зрозуміло, що невдачі також були, але це навіть класно, тому що така ситуація тобі дозволяє переосмислити все, проаналізувати, зважити певні недоробки і прорахунки в майбутніх своїх проектах. І зрозуміло, що мене ще драйвит команда однодумців, які підтримують мене в цьому і охоче реалізують всі мої ідеї або самі пропонують щось нове. Напевно, жодна інша сфера цього не дасть.

«Якщо підприємець відкритий, чесний, екологічний, то це в короткостроковій перспективі може бути менш рентабельним, але в довгостроковій перспективі кінцевий клієнт все одно це оцінить»

З одного боку, зрозуміло, звідки взялася диверсифікація. Але, з іншого, озвучені тобою принципи слабо корелюються з громадською думкою про бізнес. Звідки ці чесність, якість, екологічність?

У мене є своя думка з приводу того, чому в головах і асоціаціях населення нашої країни бізнесмен як суб’єкт сприймається двояко або навіть негативно. Чим нижче ми опускаємося по піраміді Маслоу, тим негативу в сприйнятті бізнесменів більше. Ми живемо в Ужгороді, нам до Братислави 500 км, до Відня 550 км, до Будапешта 300 км. Ми часто їздимо в Європу – і там кардинально інша картина. Там бізнесмен – герой, тому що створює робочі місця, продукти, які оцінюються клієнтами. Він платить податки, завдяки яким поліпшується інфраструктура країн, населення яких споживає цей продукт. Я довго думав, чому у нас все не так. На мою суб’єктивну думку, все досить банально: тому що в голови людей вбили, що бізнесмен – це шахрай. І більшість історій, які транслюються в ЗМІ (в першу чергу, це телебачення) замість успішних бізнес-кейсів – приклади з негативним шлейфом. Бізнесмен через призму ЗМІ – не той, хто створює робочі місця, платить податки, придумує ідеї і їх реалізовує, а такий собі «паразит», який дає хабара, щоб виживати; обманює кінцевого клієнта, щоб заробляти більше тощо. Швидше за все, сам кінцевий споживач взагалі не розуміє, хто такий бізнесмен, підприємець. Це все – радянська спадщина, адже у багатьох бізнес – це було табу: «Спекулянти!» Природно, що у покоління, яким за 50, більше негативу, ніж позитиву щодо бізнесменів. Але, в той же час, мене дуже тішить ситуація, що на сьогоднішній день Україна дуже сильно відрізняється від багатьох країн пост-радянського простору: якщо ще років 5-10 тому студенти мріяли бути чиновниками або силовиками, то сьогодні молодь, яка закінчує ВНЗ або ще вчиться в старшій школі, мріє бути підприємцями. Це показник того, що сталася якась трансформація – і ми нарешті відпустили той баласт радянського минулого.

Все ж конкретизуй: чому ти вважаєш, що вести бізнес чесно – це круто? Чому еко-відповідальність – це круто?

Спочатку це йде через мої переконання і принципи. Вважаю, ми прийшли в цей світ не просто так. Не для того, щоб споживати. Не погіршувати планету як ресурс. Тому що, коли у тебе споживчий настрій, коли ти щось робиш тільки заради свого комфорту і добробуту – це деструктивна позиція життя. Я щиро вважаю, що ми як людство прийшли на планету Земля або якось тут відбулись для того, щоб поліпшити або як мінімум не нашкодити. Мені дуже подобаються моделі скандинавських країн, де керуються принципом «Максимальний комфорт для людини, але в гармонії з природою». Тому що природа, планета Земля, на мій погляд, все одно виживе. Питання, чи виживе тут людство?.. І якщо ми навчимося жити в гармонії з природою і не шкодити їй, а навіть допомагати і покращувати, то у нас відкриється більше можливостей і потенціалу і зросте якість життя кожного, хто живе на Землі. Мені здається, кожна людина, яка живе на планеті Земля, має керуватися місією залишити після себе щось, що поліпшить хоч на трохи якість життя інших людей. От якби кожен, проживши свій життєвий шлях, поліпшив хоча б трохи місто, країну, планету, то ми б на сьогоднішній день жили б у зовсім іншому світі. На жаль, критично велика маса всього населення сьогодні думає інакше.

Чому я тільки за те, щоб робити якісні продукти, бути відкритим і чесним? Тому що це моя філософія та ідеологія життя. Я не можу заробляти гроші, продаючи продукт, який свідомо ставитиме покупця в невигідну позицію і не буде задовольняти його очікування. Ми всі продукти і послуги, які створюємо, намагаємося робити так, щоб у людини залишилося враження, що ту ціну, яку вона заплатила за цінність, вона вважала не тільки справедливою, але і щоб навіть отримувала більше. Мені здається, якщо підприємець відкритий, чесний, екологічний, то це в короткостроковій перспективі може бути менш рентабельним, але в довгостроковій перспективі кінцевий клієнт все одно це оцінить. Тому що люди купують у людей, тому що задоволені клієнти – це задоволені потенційні клієнти через рекомендації активних користувачів. Насправді це дуже просто. Тому дуже дивним для мене здається, коли деякі бізнесмени, підприємці роблять неякісні, можна сказати, огидні продукти, які не задовольняють клієнта. Це, напевно, в свою чергу також породжує історію, чому підприємець поганий герой. Хороший маркетинг може продати що завгодно. Питання в тому, чи буде повторний продаж…

«Можете все забрати, але залиште нам наших людей – і ми зможемо все заново побудувати»

Тобто граєш в довгу – готовий заробляти менше, а часом навіть не заробляти взагалі, але рухатися виключно в рамках своїх принципів. Тому що переконався в результативності такого підходу? Я теж в таке вірю. Нас меншість, але мені дуже приємно зустрічатися з новими людьми, які своїм винятком підтверджують той факт, що це можливо і правильно – не відступати від принципів. До речі, ти отримав ступінь МВА – розкажи докладніше, навіщо?

Один з моїх принципів – постійно вдосконалюватися не тільки з точки зору знань і навичок, а й з точки зору особистісного, духовного і фізичного розвитку. Я закінчив, окрім інших, Міжнародний інститут менеджменту і сьогодні вважаю, що це було, напевно, одне з найуспішніших моїх рішень і проектів. Ця інвестиція окупилася з лишком, тому що у мене з’явилося багато зв’язків, багато знань, багато можливостей, які я не мав раніше. Але найважливіше, що я отримав – це інший світогляд і погляд на бізнес. У мене вийшло начебто піднятися над буденністю і подивитися на все зверху. Це мені дало можливість по-іншому перебудовувати команди, перебудовувати бізнес і взагалі – підхід до всього став інший.

Поговорили про твоє розуміння, як робити «правильно». А давай тепер про людей, які пліч-о-пліч ідуть з тобою по окресленому шляху. Як обираєш команду?

Мій основний принцип: люди, команда – найцінніший актив компанії, будь-якого бізнесу. Люди – це наше все. Якщо люди це відчувають, якщо ти зумів вибудувати відносини, коли твоя команда йде за тобою і сама ініціативна, генерує ідеї, залучена максимально в процес і вірить в той продукт, який ми створюємо, то це вже великий успіх. Можете все забрати, але залиште нам наших людей – і ми зможемо все заново побудувати. Якщо говорити про те, як я наймаю людей, то це зона відповідальності HR-департаменту. Намагаємося всіх наймати виходячи з наших принципів, дотримуватися синергії цінностей претендентів з нашими. Ну, а потім вже дивимося на харди і скіли.

Чому саме в такій послідовності?

Тому що по-іншому є ризик приживлюваності в колективі. Ти можеш витратити достатню кількість ресурсів, щоб адаптувати цю людину, але якщо вона з точки зору ціннісного наповнення не є такою, якою є основна частина команди, то це буде неефективно і розбалансує колектив. Тому для нас перше – щоб людина бачила, для чого вона прийшла, що вона прагне тут реалізувати, як вона хоче відбутися. Це наш основний критерій, тому що як раз і модель керуючої компанії була створена для того, щоб, розуміючи цінності, принципи, бажання людини, не відмовлятися від неї через те, що на шукану посаду вона не підходить з якихось причин – може , немає навичок і компетенцій, наприклад. Раніше було все розрізнено, кожен новий бізнес займався підбором клієнтів одноосібно. Багато співробітників відсіювалася. Сьогодні, якщо людина не підходить на певну посаду, але HR розуміє, що в іншому бізнесі потрібні саме такі люди, ми спрацюємося.

Потрібно чітко усвідомлювати, що 80% свого продуктивного часу ми проводимо на роботі. Ти повинен приходити в колектив, де тобі кайфово. Атмосфера корпоративної культури повинна бути такою, в яку хочеться повертатися, де ти можеш бути сам собою, не грати роль.

«Моя задача як батька – якомога раніше виявити здібності і таланти дитини, дати їй максимальні можливості з точки зору розвитку»

А тепер давай про ті 20%, які залишаються на сім’ю. Скільки у тебе дітей?

Четверо. Молодшій доньці Софії буде 4, Лізі – 7, Луці – 8, і Юра, який вчиться у вас, і якому скоро буде 16.

Це прекрасно! Як ти встигаєш приділяти кожному час?

Мені здається, все залежить від пріоритетів на даному етапі життя. Якщо у тебе пріоритет кар’єра, або сім’я, або подорожі, то збалансувати це все до ідеалу ніколи не буде можливим. Тому потрібно розставляти пріоритети. Якщо відповідати на питання, чи хотілося б мені більше часу проводити з дітьми, то, звичайно ж, так. Дуже цікаво спостерігати за тим, як вони щодня змінюються, розвиваються – ми ж далі будемо жити в своїх дітях. У них частина нашої ДНК, і ми як фізична оболонка підемо, але частина нашої і фізичної оболонки, і духовної залишиться в наших дітях. Тому цікаво спостерігати, що ж з твого ДНК далі буде, як воно розвиватиметься. Це дуже цікаві спостереження, які дозволяють і замислитися, і повчитися чогось від них, проаналізувати себе і припустити, що ж з тебе вийде в майбутньому. Я б однозначно хотів би більше проводити часу з дітьми, але є на сьогоднішній момент певні цілі і завдання – і я намагаюся балансувати. Вихідні для мене по роботі – табу, неділя – однозначно. Щонеділі я з ранку до вечора проводжу з дітьми. На мені сніданок – я люблю готувати, ми кудись їздимо тощо. Якщо говорити про будні, то, на жаль, я їх бачу вже ввечері, іноді, якщо у мене виходить, забираю з якихось секцій – і в такий спосіб контактую з дитиною. Відносно відпусток, то намагаюся робити відпустки собі часто. Хоча б раз у квартал на тиждень переключитися, виїхати. І якщо їздимо з родиною у відпустку, то з дітьми однозначно. Без дітей ми дуже рідко з дружиною виїжджаємо, на короткі проміжки часу – 2, 3, 4 дні.

Давай торкнемося теми навчання Юри. Він провчився рік на нашій Річний онлайн-програмі. Розкажи, чому вирішили навчатися в MBA Kids International і як це вплинуло на дитину?

Я переконаний, що моя задача як батька – якомога раніше виявити здібності і таланти дитини, дати їй максимальні можливості з точки зору розвитку. Всі ми розуміємо, що у кожного є сильні і слабкі сторони, всі розуміємо, що краще, ефективніше розвивати свої сильні сторони, тим більше, якщо вони тобі подобаються… Чим раніше дитина розбереться в собі, зрозуміє, чого вона хоче, навіщо вона прийшов в цей світ, яка у неї сильна сторона, яка слабка, що їй подобається, – тим краще. І з точки зору реалізації її в житті це сильно допоможе, тому що вона банально не втратить час на пошук себе. Річна програма в школі MBA Kids International допомагає через вашу методику виявити сильні і слабкі сторони дитини і направити її фокус на те, що їй в житті подобається. Це було одним з рішень і критеріїв, чому Юра пішов вчитися на цю програму. Плюс різнобічні діти, різний вік, географія, ментальності – серед учнів є діти зі Сходу, з Центральної України, з Західної. Взаємодія в такому середовищі йому також дозволить поліпшити свої комунікативні здібності. Онлайн – це новий експірієнс. А проектна робота, оффлайн-заходи, нетворкінг і події також дають йому можливість проявити себе і оцінити себе на тлі своїх однолітків. Показати, хто я, що я і чого я вартую. Щоб в черговий раз дати собі відповідь на питання: що я вмію робити? що у мене добре виходить? що погано? як мені взагалі обирати напрямок, в якому я хочу далі розвиватися? У нього якраз зараз такий вік, коли ми спільно з ним повинні відповісти (і більше, напевно, він): а куди далі? Мені здається, що ця історія як раз про MBA Kids International.

«Мене взагалі не лякає ситуація, що хтось із моїх дітей не буде моїм спадкоємцем»

Чи правильно я розумію, що ти забезпечуєш дитині можливості і вважаєш прийнятним, якщо він або вона не захочуть стати спадкоємцями твого бізнесу?

Вірно. Я вважаю і транслюю це дітям, що мій обов’язок як батька – допомогти визначитися з майбутнім призначенням і дати максимально якісну освіту в рамках тих можливостей, які я сьогодні можу забезпечити з фінансової точки зору. На цьому моя відповідальність як батька закінчується. Зрозуміло, що ще одне завдання у батька – виховати в дитині через власний приклад правильні принципи і цінності. Не з розповідей, а на власному прикладі, як ми чинимо зі старшими, батьками, друзями, закладаючи у дитині певні смисли і цінності. Тому мене взагалі не лякає ситуація, що хтось із моїх дітей не буде моїм спадкоємцем. Навпаки, я їх тримаю в тонусі і кажу, що мама з татом все, що зароблять, спокійно мають право до кінця життя продати, витратити – і ви ні на що не повинні претендувати. Це ми створили, а у вас свій життєвий шлях, і у вас є всі можливості для того, щоб ви створили свій. У такій парадигмі я їх і виховую.

Можна припустити, що і на вибір професії ти впливати не збираєшся?

Впливати – ні. Спрямовувати – так. Людина сама несе відповідальність за своє життя. Вона повинная сама, усвідомлено зробити вибір, куди хоче прямувати. Якщо навіть зробить помилку, це нормально. Навпаки, це її посилить для того, щоб в майбутньому більш усвідомлено підходити до таких життєвих рішень.

Кишенькові гроші даєте?

Намагаємося у всіх формувати правильне ставлення до грошей. У всіх є скарбнички, у кожного – свої особисті гроші, які вони отримують за колядки, на дні народження тощо. Стимулюємо їх щомісяця рахувати, щоб вони орієнтувалися, скільки у них заощаджень, який приріст чи на що витратили. Обов’язково обговорюємо з ними, для чого вони збирають гроші. Не просто так є скарбничка – повинна бути якась мета. Якщо говорити про гроші, які видаємо, схема поступово змінюється: спершу щодня це певна сума, потім – видаємо на пару днів за раз, потім – на тиждень – спеціально для того, щоб вони планували розпорядження цими ресурсами: якщо на тиждень виділено 100 гривень, а у тебе вони закінчилися раніше, це твої проблеми. Але якось все одно вони виживають і все у них виходить – і вони не просять. Якщо говорити про старшого, Юру, то щомісяця у нього на картці 3000 грн. Всі додаткові кошти залежать від того, який етап у нього зараз, куди він їде тощо.

Діти це діти – завжди порівнюють себе з іншими. У когось остання модель айфона, а комусь у спадок дісталася мамина «вісімка»…

Ми не женемося за моделями телефонів. Ми з дружиною самі по собі не такі. Для мене телефон – робочий інструмент, а не спосіб самореалізації та ідентифікації. Просто так вийшло, що зараз у мене остання модель айфона (сміється) – колишня, вісімка, взагалі не тримала батарею. Що стосується дітей, у нас є правило: телефон отримують, коли виповнюється 7 років. Не самий новий, можливо, «у спадок», але робочий.

А як реагуєте на пасажі типу «У Васі і Петі новий – я теж хочу!»?

«У Васі і Петі є свої батьки, у яких – свої правила. У нас же є свої правила і свої можливості, а інші для мене – не приклад і для тебе теж не повинно так бути». Також пояснюю, що нова модель з точки зору функціоналу не набагато краща за ту, яка є у дитини. Але з точки зору рентабельності на даному етапі її життя – оптимальна. Зрештою, є мета – є скарбничка. Хочеш новий – бери заощадження і купуй за свої, а не за татові гроші.

Як ставишся до маніпуляцій?

Маніпуляції дітей для мене – прикол, гра. Іноді я намагаюся її підтримувати. Іноді явно даю зрозуміти, що знаю, що мною маніпулюють. Але я розглядаю маніпуляцію як невід’ємну сутність дитини. Але коли мною маніпулюють з брехнею або з явною хитрістю, користю, відразу кажу, що це – не привід для обговорення. Маніпулювати ж можна тонко, хитро, гумористично і кайфово. А можна – нахабно, зухвало і так, що можна іншу людину образити.

«Я хочу прожити свій життєвий шлях так, щоб якось поліпшити цей світ і приносити користь людству»

Хотів би, щоб діти потрапили в рейтинг Forbes?

Напевно, як батько-бізнесмен – однозначно так. Будучи в Forbes, якщо у тебе – правильні цінності і мотиви, у тебе є більше можливостей для поліпшення світу. Але це вибір дитини. І щоб потрапити в рейтинг в рамках тих принципів, цінностей і правил, в яких я намагаюся виховувати дітей, треба добре попрацювати. І я був би тільки радий за них.

Якби я запитав у твоїх синів і дочок, що тато цінує в них найбільше, – якою була б відповідь?

Думаю, скажуть , що тато в них цінує відповідальність. За дії, вчинки, обіцянки.

Цього літа у нас стартувала стипендіальна ініціатива, в яку ми запрошуємо в якості меценатів тільки тих, кого знаємо особисто. Ти вирішив приєднатися з однією умовою – щоб стипендію виграла дитина з Закарпаття. Поясни свою мотивацію – навіщо тобі брати участь у таких проектах?

В першу чергу тому, що це дасть можливість дізнатися про ваш продукт, про вашу школу, в які я вірю, більшій кількості батьків, які приймають рішення про становлення своєї дитини. По-друге, є талановиті діти, але з огляду на економічне становище родини не можуть потрапити в таку школу, як MBA Kids International, і отримати знання.

І останнє запитання. Яким для тебе буде класний результат прожитого життя? Жирна галочка Done?

Перше – те, що мої спадкоємці стали самостійними людьми, які потрібні суспільству і впливають і покращують його. Не деструктори, а конструктори. Друге – те, до чого я прагну. Я хочу прожити свій життєвий шлях так, щоб якось поліпшити цей світ і приносити користь людству. І ще у мене є мрія. Щоб Ужгород або Закарпатті як регіон були найекологічнішим місцем в Європі.