+38 (093) 599 61 23

Top

Микола Дориченко та його шлях

Учень Річної програми MBA Kids Advanced Рінат Пономарьов (13 років) дізнався у Миколи Дориченко, співзасновника та CEO нашої Школи підприємництва та лідерства для дітей та підлітків MBA Kids International, як він заробив свої перші гроші, що таке успіх в його розумінні та про що він мріє… Читайте фінальне інтерв’ю для нашого чергового випуску журналу «Секрети успіху відомих українців» в 2021 році. 

Рінат: Чому ви обрали аудиторию дітей та підлітків?

Микола: Аудиторію, з ким працювати?

 

Рінат: Так.

Микола: Років дев’ять я працював взагалі-то с дорослими. Займався бізнес-освітою, але для дорослих. Дев’ять років – це досить довго, і коли я спробував працювати для дітей, менi здалося, що те, що я можу для них зробити и дати, воно може набагато якісніше відображатися в їхньому житті. Дорослі, як правило, самі вже все знають і навчити їх чомусь новому дуже важко. Не тому, що вони не вміють вчитися, а тому, що так їх мозок влаштований. Мозок влаштований так, щоб пояснювати незрозуміле через вже зрозуміле. Тому мозок каже: “та ні, так не можливо” або “та я знаю, як це зробити”. Тобто, коли ти спілкуєшся з дорослими, ти розумієш, що зі всього, що ти для них зробив з точки зору навчання, людина виносить дуже мало знань. А з дітьми по-іншому. Якщо ти маєш їхню довіру, діти готові сприймати усе, що ти їм даєш нового та крутого. Ці почуття, які ми отримуємо при роботі з дітьми та підлітками, нас сильно мотивуют робити саме це. По-друге, що посієш, то й пожнеш: чим більше дітей у цьому віці познайомляться з такими важливими речами, як підприємницький погляд на світ, навичками з маркетингу та фінансів, проджект-менеджментом, публічними виступами – всім тим, чому тебе навчають тут, в MBA Kids International, тим кращим ставатиме наш світ. 

 

Рінат: Тобто з дітьми та підлітками набагато легше працювати?

Микола: Ні, не легше, а цікавише.

 

Рінат: Можете розповісти про Ваш перший заробіток у житті?

Микола: Я продавав кукурудзу, коли мені було чотири роки, на дачі зі старшими братами.

 

Рінат: А який був Ваш перший богатий успіх?

Микола: А що ти маєш на увазі, питаючи про “богатий успіх”?

 

Рінат: Коли він приніс щось богате, може, популярність чи щось ще…

Микола: Дуже гарне запитання, втім, треба подумати, тому що важливе питання – що вважати успіхом. Я успіхом, чесно кажучи, вважаю те, коли зміг сам стабільно та постійно заробляти гроші на окреме життя від батьків – ось це спричинило дуже сильну зміну поглядів в моєму житті.

 

Рінат: Ви завжди такі відкрити до всіх? 

Микола: Мені подобается так жити. Я дуже відкрита людина, і якщо мені людина подобається, я з нею спілкуюся, а якщо ні – то не спілкуюся. Мені дуже просто в цьому відношенні, бо якщо я хочу вести бизнес, я веду бізнес, та надаю послуги  як, наприклад наша школа. Якщо ми розуміємо, що це не наш клієнт, що в нас різні погляди на світ і вони настільки різні, що мені не хочеться працювати з цими людьмі, я так і кажу їм. Це ж круто – мати таку можливість.

 

Рінат: Так, це дуже крута можливість.

Микола: Може це не дає додаткових грошей, які можна було б заробити, але це тримає мене у нормальному психічному стані.

 

Рінат: Чи доводилось Вам колись переступити через свої принципи?

Микола: Є такий нюанс: коли ти зростаєш, ти еволюціонуєш і в тебе з’являється нове розуміння що правильно, а що ні. Але стосовно базових принципів, якими я керуюсь, я такого не роблю, бо буде привід так робити й надалі. Адже, якщо зрадив власній установці раз, потім другий, а потім думаєш: “та навіщо вона мені потрібна?” 

 

Рінат: В мене теж так буває: коли один раз порушив власну установку, а потім і другий, а потім ще раз і ще… На Вас сильно вплинув MBA Kids International?

Микола: Яким чином? 

 

Рінат: Може Ви стали більш про щось знати, більш відкритішим…

Микола: Ну, звісно. Це ж такий процес, який потребує нових знань та навичок в адмініструванні проєкту як бізнесу. Звісно, нові люди, в першу чергу, очікування – на які варто робити ставку, а на які – ні, як працювати так, щоб досягти результату, та ще купа питань юридичного та фінансового плану, з якими потрібно розбиратися, аби надавати таку послугу, яку я вважаю якісною, щоб бути задоволеним тим, що робить компанія.

 

Рінат: Це можно віднести до вашего головного досягнення?

Микола: Я пишаюсь MBA Kids International. Мені дуже подобається, що ми всі робимо, бо є величезна команда викладачів, колег, які адмініструють процес, – і всі разом ми робимо дуже круту справу та намагаємося зробити її кращою і крутішою. Але так само я пишаюсь і своєю власною родиною, бо це для мене дуже важливе досягнення.

 

Рінат: Що Ви не зробили в житті, але дуже б хотіли зробити?

Микола: Не зробив? Я хочу перейти Атлантичний та Тихий океани і я це обов’язково зроблю, а якщо технології розвиватимуться так само стрімко, як зараз, і тривалість життя людей стане довшою, то, чесно кажучи, дуже хотілося би корувати космічними апаратами або якимись катерами. Я капітан яхти і спробувати тримати штурвал у відкритому космосі було б дуже файно.

 

Рінат: Це дуже гарна мрія.

Микола: Це взагалі дуже прикольно.

 

Рінат: Як Ви вважаєте, у Вас був момент, коли Вас дуже пощастило ?

Микола: Мені щастило з тими людьми, які ставали моїми викладачами. Від спілкування з ними я перейняв багато рис, навичок та поглядів щодо того, що правильно, а що ні. Пощастило з друзями, бо їх не багато, але вони круті і вони є. З дружиною мені теж дуже пощастило, бо я знайшов таку людину, з якою я хотів би бути. Це везіння, я думаю.

 

Рінат: Що Вас було дуже складно зробити в житті?

Микола: Я не хочу згадувати якийсь конкретний момент, але, насправді, мені складно робити якісь повторювані технічні рухи. Тобто я люблю, щоб в моєму житті все було різнобарвне. Будь-яка робота потрібна – я нічого не маю проти одноманіття – є люди, яким комфортно так працювати, але я так не люблю. Може тому я і обрав такий спосіб розкриття свого потенціалу, як підприємництво, бо роблю, як хочу, але й відповідальність несу за це сам.

 

Рінат: Я теж не люблю щось робити однотипно дуже тривалий час….

Микола: Тобто це не означає, що я не буду такого робити, коли це потрібно – бувають задачі, які потрібно сісти і зробити. Тому я до цього ставлюсь так: потрубно? – зробимо! Але щоб це стало моєю постійною роботою – для мене це складно.

 

Рінат: У Вас був якийсь момент, який Ви хотіли би змінити?

Микола: Я вважаю, всі хотили би змінити щось у минулому, але скажу тобі чесно, я не став би це робити. Тому що те, що в мене є зараз, що я роблю,  що я маю – це результат того, що сталося в моєму житті. Ти ніколи не знаєш, що станеться в сучасному, якщо щось виправити у минулому, – нова реальність тобі може не сподобатися. Деякі речі я би теж хотів змінити, але коли ми помиляємося, то ми вчимося – головне ж аналізувати, що ти зробив, які з цього наслідки і зробити висновки.

 

Рінат: Тоді якщо Ви би могли зустрітися з собою маленьким, Ви би щось собі сказали? 

Микола: Сказав би. Я б собі сказав: “Чувак, багато що можливо, не все, але багато що можливо. І ти можеш обрати, що ти хочеш, щоб було у твоєму житті. Тому пробуй та постійно намагайся зробити ще раз. Скільки ти спроб зробиш, стільки шансів в тебе на успіх”. 

 

Рінат: А якщо Ви би зараз змогли виловити золоту рибку, то які три бажання їй би загадали?

Микола: Якщо говорити не про яхти, палаци та острови, а про щось більше, то, знаєш, з бажаннями треба бути дуже обережним, бо це як з минулим. Бажання треба дуже чітко формулювати. Іноди буває: щось хотів, а воно як справдилося, а ти такий: “Боже, я ж не цього хотів”. Я б хотів, щоб люди старші 18 років хотіли би й брали відповідальність за своє життя самі, за наслідки своїх дій.

По-друге, я би хотів, щоб люди використовували абсолютно всі можливості, які зараз існують. Щоб наявні технології використовували не для мемів та постінгу кошенят, а для власного розвитку. Раніше вважали, що, якби можна було б поєднати всі музеї, бібліотеки, книги світу в одному місці – це була б фантастика. Ось зараз це сталося, і чим займається більша кількість людей в інтернеті? Дивиться якісь непотріб в ютубі та коментує “лол” та “рофл”. Більшість навіть не розуміє, навіщо цей інтернет як технологія. Класно було б, якби люди використовували технології для власного розвитку.

 

Рінат: И яким було б Ваше останнє, третье бажання?

Микола: Ну, якщо б кожна людина в своїх руках, своїх спробах, своїх діях ставала б на 1 відсоток краще за саму себе вчорашню, це був би ідеальний світ.

 

Рінат: Це дуже гарно, що Ви думаете не тільки про себя, а й про весь світ…

Микола: Ти ж розуміє, що на палац я колись зароблю, але мені хочеться, щоб навкруги були люди, такі ж цікаві як я. Бо коли ти один в білому, а інші у чорному, це не весело. Може комусь так подобається, але мені – ні.

 

Рінат: Ви хотіли б дружити зі своїм двійником? Якби він був такий самий, як Ви.

Микола: Дружити зі своїм двійником? Не знаю, навіщо мені це потрібно. Нащо мені цей двійник? Щоб десь більше встигати? Можливо…

 

Рінат: Ну дуже несподівана відповідь! 

Як Ви собі уявляєте ідеальний день?

Микола: Ідеальний день? Я люблю море, я люблю яхтинг – це мій ресурс. Цей ідеальний день – обов’язково з друзями, або з родиною, або зі всіма разом. Це день, коли ти маєш хороший вітер, робиш якийсь прикольний перехід на вітрилах, смакуешь їжу, маєш класні розмови на різні цікаві теми. Це день, коли ти відчуваєш, що все йде, як і повинно йти, без стресу, з розумінням, що все гаразд. 

 

Рінат: Це насправді ідеальний день. Можно задати Вам трошки провокаційне питання?

Микола: Давай, задавай.

 

Рінат: Який у Вас був найнезручніший момент у житті?

Микола: Незручний? А що ти маєш на увазі?

 

Рінат: Наприклад, коли Вас кудись запросили, а ви прийшли не туди, куди потрібно, а всі на Вас чекають… Щось на кшталт такого…

Микола: Взагалі я не люблю запізнюватися й намагаюсь цього не робити, але я не ідеальна людина і іноди не встигаю. Була в мене одна ситуація. Коли я прилетів з яхтингу в Норвегії, в нас була авіастиковка і ми встигли добігти на наш літак, але наши торби з рибою не долітили. На додаток, я був дуже стомлений, одразу ліг спати, а зранку дзвонить моя коллега й запитує: “Микола, а ти де ? Ти вже під’їжджаєш?” Я перепитую: “Куди?” А мені говорять: “В нас же сьогодни День відкритих дверей!” Діти мають працювати на майстер-класах з викладачами, а я – проводити презентацію для батьків. Все це мало розпочатися о 10 ранку, на годиннику 9:46, а я у ліжку… І мене ніхто не може замінити… Я давно взяв собі на зброю одну штуку: якщо зробити щось неправильно, будуть завжди люди, які до останнього залишатимуться впевнені,  що вони не винні в цьому, і ніколи не визнають свою провину. Тому коли я потрапив на захід – запізнився на 15 хвилин, – я чесно вибачився за те, що банально проспав. І бачив би ти, як це правильно працює. Звичайно, не можна так робити постійно, але іноди щире визнання своей провини з реальною причиною дуже допомагає.

 

Рінат: Залишилося останнє питання. Що Ви можете побажати нашим читачам ? 

Микола: Розвиватися, бо це єдина причина існування нас на цій планеті. 

 

Рінат: Дякую Вам дуже за ці 40 хвилин, які ми провели разом!

Микола: И тобі дякую, що обрав мене в якості співрозмовника для інтерв’ю!