+38 (066) 721 76 33

Top

Критичне мислення – навичка сьогодення

Події останніх місяців, що охопили всю планету, а також можливі наслідки пандемії та масштаби економічної кризи, провокують чисельні статті та сюжети в ЗМІ, безліч особистих думок в стрічках соцмереж, які іноді стають «вірусними», фейкові «факти» – одним словом, інформаційний хаос. Сьогодні – саме той час, коли навичка критично мислити перетворюється чи не найважливішу для виживання – і в прямому, і в переносному сенсі…

Що означає «критично мислити»? Існує безліч пояснень цьому терміну, які можна привести до спільного знаменника: спосіб мислення, під час якого людина ставить під сумнів інформацію ззовні та власні переконання.

Критичне мислення часто сприймається нами як щось буденне. Відповідаючи на питання, що це, ми в кращому випадку згадуємо уривчасті характеристики та вимоги до процесу структури суджень за типом «піддавати все сумніву», «використовувати логіку», «перевіряти інформацію» тощо. Почасти це правильно, але без комплексного розуміння того, що таке «критичне мислення», мислити критично людина не може.

В одному з головних посібників з критичного мислення «Мистецтво задавати правильні питання» автори описують два способи мислення, якими користується будь-яка людина, що володіє розумом. Можна, як губка, всмоктувати всю навколишню інформацію. Цей шлях досить простий і необхідний кожному: лише отримавши достатню кількість фактів, можна зробити світ навколо себе осмисленим.

Людина, якій притаманний цей спосіб мислення, намагатиметься запам’ятати будь-який матеріал якомога більш коректно, не пропустивши жодної деталі. Вона відтворює в своїй голові розумові шляхи автора, але не оцінює і не розглядає їх критично. Такому підходу бракує критичної дистанційованості: ви залишаєтеся в межах заданих вихідних рамок замість того, щоб розширити їх і рушити далі.

Інший спосіб схожий на просіювання піску в пошуках золота. Це вимагає активної взаємодії зі знанням, яке ви вбираєте. Самостійне мислення без цього механізму було б неможливим, всі ваші думки визначалися б тим, що в останній раз ви почули та прочитали. Людина, в повній мірі опанувавши мистецтво «просіювання піску», розуміє, що аргументи потрібні не для того, щоб їх запам’ятати, а для того, щоб оцінити їхню силу. Для цього необхідно перевести цю задачу з несвідомого поля у свідоме.

Саме тому основна, але наразі майже недосяжна мета освіти – навчити критично мислити. Втім правильні уявлення про те, що ж це означає (а саме: вміння побачити обидві сторони проблеми; здатність бути відкритим до нової інформації, яка може спростувати ваші ідеї; здатність міркувати неупереджено; вимагати, щоб кожне твердження підкріплювалося доказом; робити висновки та узагальнення наявних фактів; вирішувати супутні проблеми) дуже часто перетворюются на абстрактні розмови про те, що учні повинні краще міркувати, логічно обґрунтовувати тощо.

Провідні компанії та HR-и наполегливо закликають не лише ВНЗ, а й школи краще навчати дітей критичного мислення. Наприклад, Рада коледжів США нещодавно переглянув державний іспит SAT, аби він більше відповідав цій меті, одна з корпорацій запропонувала спеціальний тест для перевірки навичок критичного мислення у студентів коледжів. Втім все це вже колись було. У 1983 році Національна комісія США з питань освіти та підвищення кваліфікації представила доповідь «Нація під загрозою». З’ясувалося, що значна кількість 17-річних не володіє «просунутими» інтелектуальними навичками, яких так потребує країна. Стверджувалося, що майже 40% випускників не здатні зробити висновки з прочитаного, і лише п’ята частина з них була здатна переконливо формулювати думки в письмовому вигляді. Нажаль, ми й донині продовжуємо скаржитися на те, що учні не можуть критично мислити…

Чому їх цьому не вчать? Мабуть тому, що система не ставить перед собою за мету формувати активну і самостійну людину. Задача кардинально протилежна: зробити з людини слухняного громадянина/виконавця/працівника. Адже критичне мислення передбачає, що будь-які авторитети можуть бути піддані сумніву. Що з будь-яким начальником або колегою можна не погодитися. Але ж для того, щоб винаходити нове, щоб у голові виникали нові ідеї та рішення, потрібно сперечатися, обговорювати і вміти робити це, не ображаючи співрозмовників.

Критичне мислення – це той тип мислення, який дозволяє дистанціюватися від будь-яких стереотипів і шаблонів. На практиці це застосувати не завжди виходить. Скажімо, якщо якась тема викликає у вас злість, неприйняття і навіть агресію – це, швидше за все, ознака неусвідомлених стереотипів, які вимагають критичного погляду на самого себе. І це найважче – подивитися на себе зі сторони, переглянути свої переконання і відмовитися від забобонів. Це допомагає вирішувати не тільки індивідуальні, але і соціальні, політичні і економічні проблеми.

Сучасні провідні компанії усвідомлюють, що колишні ієрархічні структури перестали бути ефективними, оскільки не встигають за стрімкими змінами у світі. Компаніям потрібні творчі, а значить незалежні і критично мислячі люди, які будуть швидко реагувати на виклики, що виникають, особливо в технологічній сфері. На наших очах впали такі гіганти, як Yahoo! і Blackberry. Це сталося тому, що в якийсь момент топ-менеджмент перестав відчувати ті зрушення, які безперервно відбуваються в розвитку технологій. Для того, щоб бути попереду, потрібно постійно моніторити ситуацію, реагуючи на незначні ознаки нового. Потрібно постійно критично оцінювати самого себе, свою стратегію і свої цілі. Інакше навіть маленький стартап зможе витіснити багатомільярдну компанію з ринку.

Критичне мислення – це не нігілізм, не заперечення всього. Навпаки, критичне мислення допомагає встановлювати правила і визнавати авторитети, але воно завжди пам’ятає, що ці правила можуть змінитися, а авторитети бути знецінені під тиском нових обставин. Не можна все заперечувати так само, як не можна все приймати на віру. Тут дуже тонка грань. Тому критичне мислення – дуже складна для виконання річ. Оскільки воно вимагає усвідомлення своїх внутрішніх спонукань, мотивів і забобонів, також як спокою і відповідальності.

Рекрутери визначають критичне мислення як «здатність працювати з інформацією, накопичувати її, аналізувати і узагальнювати, робити виважені припущення і приймати вивірені рішення». А значить, цей навик безумовно потрібен або навіть необхідний для працівників будь-якої сфери.

З огляду на обставини сьогодення, критичне мислення вкрай важливе ще й для того, або фільтрувати інформаційне поле. Одне з головних правил журналістики – «спочатку спрости, потім перебільш». Нині воно застосовується як ніколи широко, і користуються ним далеко не лише журналісти. Тому кожен з нас намагається виробити для себе правила поведінки, які дозволили б маневрувати в інформаційному потоці, аби не підчепити на цьому шляху надто вже шкідливі розумові «віруси». Деякі роблять це ретельно і постійно, інші не звертають особливої ​​уваги на такий захист і вважають за краще плавно дрейфувати за течією.  Але було б розумніше керуватися хоча б примітивною технікою безпеки – правилами мислення, якими можна користуватися усвідомлено і систематично.

І сьогодні, як ніколи раніше, вкрай важливо навчити критичному мисленню наших дітей.