+38 (096) 403 47 29

Top

Дмитро Борисов. Те, що ви могли не знати, – за 10 хвилин

Учень Річної програми MBA Kids Advanced Нікіта Ющенко (14 років) поспілкувався з ресторатором Дмитром Борисовом. Все, що ви не знати про цю енергійну особистість, – у динамічній розмові, опублікованій у черговому випуску журналу «Секрети успіху відомих українців» в 2021 році.

Нікіта: Нещодавно ві відкрілі на заправці WOG фуд-хол. На скількох заправках ще планується відкрити такий формат? 

Дмитро: Ми плануємо відкривати на всіх заправках, тому що мета таких колаборацій і такого партнерства – масштабування. Тобто нам цікаво, що б наша їжа була в максимальній кількості точок, де тобі як клієнту буде це доступно. Ми запускаємо в форматі тестового режиму на двох заправках, дивимося, як це працює, доробляємо нюанси і потім вже масштабуємося на всі 347 заправних станцій WOG, які на даний момент існують в Україні. 

 

Нікіта: Раніше ви відкривали в основному ресторани для більш заможної аудиторії, останнім часом відкривається, можна сказати, фастфуд. Чому так відбувається? 

Дмитро: Чому? Тому що з самого спочатку, впродовж 8 років ми розвивали гастрономічну культуру, відкривали ресторани в преміальному сегменті, в середньому сегменті і створювали нові категорії. До нас не було гастробарів – ми відкрили перші гастробари в країні, ресторанів сучасної української кухні. І за 8 років, реалізувавши всі ці завдання, які ми перед собою поставили, ми закрили всі ці сегменти. Тобто умовно кажучи, коли всі відкривають ресторани грузинської або італійської кухні, ми створюємо нові формати. Ми вирішили далі розвиватися, залишився сегмент fast casual, де ресторанного рівня їжа з делікатесних продуктів готується зі швидкістю фастфуду і коштує за ціною плюс-мінус фастфуду. Тобто робимо їжу ще більш доступнішою і продовжуємо розвивати таким чином гастрономічну культуру. 

 

Нікіта: Так, “1 euro бари” ви відкрили першими. У Києві, а тим більше Україні таких зараз мало і майже всі – ваші. Як виникла ідея? 

Дмитро: Ідея не нова, цей сегмент присутній скрізь в світі. Правда, ми їх не не називаємо “1 euro барами”, а позиціонуємо швидше як fast casual-сегмент. Просто в них вартість тієї чи іншої страви 30 або 50 гривень, тобто 1-2 євро.

 

Нікіта: Який заклад, на даний момент, вважаєте найуспішнішим? 

Дмитро: Успішними вважаю всі. Тому що успіх в бізнесі обчислюється математичними одиницями, які називаються гроші. Слава богу, всі наші заклади працюють з прибутком, а значить – успішні. А все інше – це вже емоційна оцінка: де більше людей, де хайпа більше, але це не визначає успішність. 

 

Нікіта: Яку кухню любите найбільше? 

Дмитро: Більше не кухню люблю – люблю просто їсти м’ясо, рибу, білок, жир, жирні продукти, на кшталт авокадо. А кухні люблю всі в залежності від сезону. Взимку класно заходить українська кухня, з’їсти гарячого борщу або печеня з печі. Влітку щось легше можна, якісь легкі італійській закуски. 

 

Нікіта: Яке блюдо української кухні готуєте найкраще? 

Дмитро: Борщ я дуже добре готую, голубці теж добре роблю – з листів квашеної капусти, дуже смачно виходить.

 

Нікіта: Напевно, банальне запитання, але: ким хотіли стати в дитинстві? 

Дмитро: А у мене і дитинства як такого не було. Я навіть не встиг досягти того віку, в якому я б думав, ким я хочу стати. З огляду на те, що я 1980 року народження і моє дитинство припало на 88-89-90-ті роки, тоді мова йшла більше про виживання. Мив машини, грав в ансамблі, займався музикою – в принципі, все це мені подобалося, але я б не сказав, що хотів би стати власником автомийок або якимось знаменитим музикантом. Я пам’ятаю, було щось пов’язане з подорожами, хотілося бути людиною, яка своє життя пов’язала би з подорожами. Хвала Богу, в нашому житті зараз так склалося, що до карантину ми могли собі дозволити помандрувати світом. 

 

Нікіта: Ви любите подорожувати, багато де побували. В якій країні хотіли б жити? 

Дмитро: В Україні. А якщо не в Україні, то в Англії. Емоційно мені Англія близька, а взагалі Україна унікальна країна для життя. Поки я таких крутих країн не зустрічав. 

 

Нікіта: Якою навичкою хотіли б опанувати? 

Дмитро: Ти знаєш, ніби з усім вже розібрався і всі важливі начебто опанував. Трохи хотів би підтягнути мови… Англійська у мене більш-менш, принаймні спілкуватися можу, а ось, наприклад, іспанську чи французьку хотів би вивчити.