+38 (044) 599-61-23 | +38 (096) 403 47 29

Top

Артем Льозін: «Головне – бажання і точно поставлена ціль».

Учень Річної програми MBA Kids Рінат Пономарьов, який цікавиться сферою IT, змістовно поспілкувався з Артемом Льозіним, IT-розробником, керівником інноваційного хабу 1+1 Digital , product-owner відео-платформи 1+1 video, сервісу SUDUM для нашого чергового випуску журналу «Секрети успіху відомих українців».

Рінат: Чому ви вибрали саме IT?

Артем: Як часто це трапляється – через батьків, а саме – через батька, він інженер. І коли комп’ютери тільки з’явилися, мені було дуже цікаво пограти, «повисіти» в компі, але більшу частину часу він був зайнятий батьком. З часом тато купив собі більш потужний пристрій, але на старому ПК не вистачало ресурсів для ігор. І я почав знайомитися з програмуванням, писати алгоритми на basic. Тільки коли сам почав кодити, став розуміти цю взаємодію: написав щось, дав татові – мовляв, спробуй. Він щось робить, а програма реагує. І це був ефект wow. Наступним етапом стали візуальні ефекти, кубики, що «бігають» екраном. Нічого прикладного, але було весело.

А потім школа, уроки інформатики. Інформатика класична, де діти, як завжди, знали більше, ніж сам викладач. Я відвідував різні курси і вивчав більше прикладних речей в сфері IT. Природньо однокласники теж цим цікавилися: хтось один вивче щось нове, інші теж починають цікавитися, і починався дитячий челендж – хто більше знає. Обмінювалися досвідом, потім інтернет став доступнішим, і можна було через мережу різні речі робити. Цікава епоха була.

А потім універ і вибір, ким бути. Мені подобалися біологія і IT. Батько посприяв вибору другого. Обрав я КПІ, і так мій шлях простелився до IT.

 

Рінат: Вам подобалося навчання в КПІ?

Артем: Мені подобалося там знаходитися, друзі і сам процес, але для мене універ – це був постійний стрес. Знаєш, коли постійно відкладаєш студентські завдання на потім. З однієї сторони потрібно щось робити і в той же час є купа свободи і можливостей. Хочеться з друзями потусити, посидіти на поляні на гітарі пограти… І цей постійний вибір – піти займатися або піти гуляти. Навіть якщо ти знаєш, що в тебе є конкретні дедлайни, але думаєш, що маєш достатньо часу. І це внутрішні відчуття, що постійно щось тисне, і потрібно щось зробити. Коротше, мені було некомфортно. І коли я закінчив універ, першою думкою було: «Нарешті! Тепер я вільний і перед батьками спокійний». Я закінчив на відмінно, начебто навіть з червоним дипломом. І згодом виявилось, що отримані знання в більшості випадків реально були потрібні! На жаль, під час навчання нам не казали, для чого саме. Лише коли я зіткнувся з реальними прикладними завданнями на практиці, зрозумів. Головне, що мене навчили вчитися – це найкрутіша навичка, а от від процесу навчання задоволення я, на жаль, не отримав.

 

Рінат: Як ви думаєте, в якій країні найкраще отримувати знання в сфері IT?

Артем: Я знання отримував тільки в Україні. У друзів був досвід навчання за програмами обміну. У Німеччині непогано, вони казали. Думаю, і в Штатах добре, а в Ізраїлі, мені здається, взагалі круто. Якось я відвідував в Києві ізраїльський саміт, відчув, що процес навчання там добре побудований, і культура у них більш підприємницька, стартаперска. Але, мені здається, навіть перебуваючи тут і навчаючись тут, можна досягнути класних висот. Тому що наука у нас хороша, фахівці у нас дуже круті, і тепер IT – це не rocket science. Коли починав я, взагалі нічого не було. Не було інформації, та й інтернету теж майже не було. А зараз, перебуваючи в Києві, можна навчатися в Стендфорді. Можливостей онлайн багато. Тому, головне – бажання і точно поставлена ціль.

 

Рінат: Я сам цікавлюсь IT, нещодавно почав розбиратися, нічого не розумію, але зробити сайт можу.

Артем: Молодець, це вже не нічого!

 

Рінат: Це досить цікаво.

Артем: Так, цікаво. Створення сайтів дозволяє швидко побачити результат. Ігри та програми – так само. А ось довгі алгоритми, створення систем розпізнавання чогось, яка сама навчається – це складніше. І інтерес втрачається. Нашому мозку постійно потрібно отримувати задоволення. Завершив завдання – отримав задоволення. Якщо зробив і не отримав – мозок засмучується. Тому складні завдання потрібно розбивати на невеликі етапи – виконувати мікрозавдання покроково і отримувати задоволення від прогресу.

 

Рінат: У вас були моменти, коли хотілося розвивати щось інше, а IT-сферу на час залишити?

Артем: Скоріше ні, але я стикаюся постійно з чимось новим. Наш digital-світ постійно змінюється. Щось колосально нове відбувається. Нові технології, напрямки, підходи в розробці і в управлінні, в комунікаціях. Я постійно навчаюсь новому. І отримую від цього задоволення. А перейти з digital-сфери до видобутку вугілля або розмноження бджіл і виготовлення меду – ні, скоріше ні. В digital мені поки що комфортно.

 

Рінат: Скільки часу в день займає розробка сайтів?

Артем: Я сайти зараз не створюю, а керую командою. Хоча спочатку я прагнув саме сайти створювати, звернувся до знайомого, але у нього не було потреби в розробниках, але був запит на менеджера. Мені така перспектива не дуже імпонувала, але товариш переконав спробувати. Це був певний челендж, я спробував і в мене вийшло. З того часу я почав займатися менедежерськими активностями. На 1+1 media прийшов в ролі Project Manager (PM), хоча паралельно намагався також створювати і IT-продукт – вечорами сидів і переписував за багатьма код, бо прагнув, аби фінальний варіант був витонченим, гарним. Нарешті зрозумів, що для подальшого особистого розвитку і професійного менеджменту продукту (дякую колегам, вони мені про це постійно казали!) треба довіряти команді. Пояснити їм, як і що краще робити, а самому сконцентруватися на управлінні.

Тому сайти я зараз не пишу, керую командою і долучає до неї таких спеціалістів, які спроможні виконувати завдання якісно. Наприклад, ти можеш робити деякі речі краще, ніж я, і це нормально. Але при цьому я повинен бути експертом і розуміти, що кожний конкретний учасник команди робить, інакше буде складно працювати.

 

Рінат: Тобто Вам краще бути зараз менеджером, ніж розробником?

Артем: Мені це зараз подобається. Я вважаю, що краще робити те, що подобається. Подобається в баскетбол грати – буду в баскетбол грати, подобається data science – піду в цю сферу.

 

Рінат: Чому саме 1+1 media?

Артем: Це випадковість швидше. У мене тут працював однокласник. Точніше ми в школі навчались в паралельних класах. Якось він анонсував в фейсбуці, шукав PM, а саме був PM. Я запропонував: «Давай спробуємо?», відбулась співбесіда, я підійшов за цінностями, так все і розпочалось. Ну, а далі вихором затягнуло, ми розвиваємо digital-напрямок, робимо великі речі.

 

Рінат: Тобто це повна випадковість?

Артем: Я вважаю, так. Знаючи алгоритми фецсбук, він міг мені показати, а міг і не показати той пост.

 

Рінат: Як Ви гадаєте, якою буде ваша кар’єра в майбутньому?

Артем: Моя кар’єра в майбутньому – це кар’єра щасливої ​​людини. Я зараз скажу, як би я хотів, а як воно буде – не знаю. Зараз я розвиваю кар’єру підприємця-стартапера, коли у мене є круті продукти, причому продукти, які придбали Google, Snapchat або Facebook, за сотні мільйонів доларів. Один з продуктів – єдиноріг, той, що мільярд коштує. Власне, в майбутньому я продовжуватиму робити власні продукти і вивчати щось нове. І я роблю це все, перебуваючи в нашій країні, залучаючи інвестиції сюди, і розвиваючи культуру. Ось так.

 

Рінат: Ви нещодавно повернулися з Кремнієвої долини, що ви там дізналися нове?

Артем: Багато.

 

Рінат: А що найцінніше?

Артем: Перше – це культура. Як будується культура всередині команди. Там всі люди максимально дорослі. Дорослі не за віком, а за внутрішнім відчуттям. Тобто якщо виник конфлікт або якесь непорозуміння, учасники команди все обговорюють, шукають компроміс. Я, наприклад, в школі все тримав у собі, накопичував, а потім в якийсь момент все це виходило назовні великим вибухом. А вони одразу все розповідають, і нічого не тримають в собі. Якщо проектувати такий підхід на велику компанію – нормально прийти і сказати «Мені некомфортно працювати з тобою через те, що ти робиш таку-то річ. Мене це ображає…» Нормально спілкуватися, розповісти щось, озвучувати свої очікування від людини. З хорошою комунікацією підвищується продуктивність виконання процесів та роботи компанії в цілому.

Вони дуже багато працюють, і там дуже важливе робоче середовище. Якщо люди не сумісні, їм не комфортно разом працювати, когось можуть просто звільнити, тому що дуже сильно руйнується атмосфера і продуктивність компанії падає. Тобто перше – це культура.

Друге – це робота з даними. Всі збирають дані. Навіть телефон – дані про те, що ти дивишся, де знаходишся, що подобається, що не подобається тощо. І коли ти маєш справу з великими масивами даних, виявляється, що є сфери, які можна заповнити новими продуктами – так, щоб людина максимально довго залишалася з певним брендом і віддавала йому максимальну кількість грошей. Я не здивуюсь, якщо, скажімо, Аpple скоро створить автівки на автопілоті.

Аpple як приклад – інші великі компанії роблять так само: купують гравців, які не приносять їм грошей, але приносять дані, а потім ці дані використовуються в основних продуктах бренда.

Третє – це, напевно, швидкість. Вони все роблять з величезною швидкістю. Навіть якщо допустили помилку – це нормально. Сама культура помилок нормальна. Людина помилася, зробила висновки і пішла далі. Наприклад, є дві команди стартаперів. У них однакові проекти, але одна команда помилилася 100 разів, а інша жодного, і гроші дадуть тій команді, яка помилилася, тому що вона отримала досвід і знайшла 100 способів, як НЕ варто робити, як уникнути помилок. Тобто інше мислення у них. І ця швидкість колосально важлива. Є багато способів, як зробити свій продукт швидше, не витрачаючи купи часу. Наприклад, зробити прототип з картонки, зважити всі недоліки і рухатися далі. Це звучить смішно, але це дійсно працює. Ми іноді таке теж практикуємо. Швидкість, культура і дані. Ось такі речі.

 

Рінат: Тобто там найголовніше в команді згуртованість і дружність?

Артем: Так – згуртованість, дружність і спілкування. Головне -спілкування. Якщо хтось тебе ображає, то потрібно йому сказати про це. Мистецтво донести інформацію людині, повідомити про свої почуття, чи власні думки/спостереження, але при цьому його не образити.

 

Рінат: Скільки загалом у Вас було стартапів?

Артем: Ми в універі починали, ми тоді ще не знали, що це називається «стартап». Ми просто говорили: «Давай зробимо проект якийсь?» Пам’ятаю проект по типу пошуковика Google, тільки всередині мережі КПІ. Ми не хотіли робити лабораторні роботи, ми знали, що багато до нас цих завдань вже зроблено таких самих, вони однакові. Ми не хотіли ці предмети вчити, ми не хотіли писати конспекти. Від нас вимагали прийти на здачу з конспектами. І у нас було пару варіантів. Або це все писати ночами, або знайти десь і надрукувати. Тому ми виривали листочки в клітинку і вставляли в кольоровий принтер і потім виходило ніби ми це все писали. І ми зробили пошуковик, який знаходив всі ці матеріали в мережі.

SUDUM вважаю теж за стартап, який захищає наш контент. У нас є ще багато ідей для стартапів, але у нас не вистачає часу на їх реалізацію, тому доводиться обирати.

 

Рінат: Виходить, що у Вас великий досвід запуску стартапів?

Артем: Я вважаю – маленький.

 

Рінат: Ну, для кожної людини це поняття різне, тому для когось маленький, а для іншого – великий.

Артем: Це відносно. Повністю згодний.

 

Рінат: Які у Вас глобальні цілі на найближче майбутнє?

Артем: Побудувати відділ, який зможе створювати проекти, допомагати компаніям створювати стартапи. Мені власне передали в підпорядкування відділ інновацій і R&D. R&D – це завдання привнести в компанію такі речі, такі продукти, які дозволять поліпшити процеси, оптимізувати, побудувати систему збору даних, щоб далі правильно їх використовувати. Робити такі продукти, які допоможуть доповнити нашу екосистему і допоможуть заробляти більше грошей. Моє глобальне завдання на рік – побудувати цей відділ і налаштувати процес так, щоб це круто працювало. А далі тільки розширюватися і розширюватися. Тому що існує великий скепсис у всіх щодо інновацій, в компаніях складно з інноваціями. Але це потрібно перебороти. Всім розповісти, що я не ворог, і не прийшов кожного замінити роботами, а допомогти йому досягти його кращих результатів.

 

Рінат: Про що Ви мрієте і як думаєте, що на нас чекає в майбутньому?

Артем: Особисто я мрію подорожувати і займатися тим, чим зараз займаюся. Можливо, ми досягнемо такого рівня, що все буде автоматизовано, і команда буде справлятися і без мене. Тоді я зможу просто мандрувати світом, вивчати новий досвід, аби привносити його у нас. А глобально на нас всіх чекає діджиталізація. Буде все більше і більше нових продуктів, більше нових технологій, і ось ті, хто зможуть швидко адаптуватися, ті будуть виживати.

 

Рінат: Чим Ви найбільше пишаєтеся?

Артем: Напевно гнучкістю до змін і здатністю зміни ці сприймати. У моїй кар’єрі багато разів траплялися ситуації накшталт «Або ти робиш те, що і зараз, або обираєш якийсь зовсім невідомий напрямок». І я завжди вибирав невідоме. Знаєш, у багатьох людей є зона комфорту. А коли ти виходиш із зони комфорту – ти вчишся. Коли людина в зоні комфорту, вона не прогресує, не змінюється. Я виходжу з цієї зони комфорту постійно. Іноді це дуже важко. Останній раз це був вибір – залишитися в 1+1 video, яким три роки займався, або перейти в інновації, стартаперство – те, що взагалі мені невідомо. І це було ризиковано. Якби відділ не був ефективним та результативним, під загрозою опинилася б моя кар’єра. Але для мене це ОК, тому що я в собі впевнений і я готовий пробувати нове. Ось цим пишаюся – що я здатний піти на такі зміни, що вмію виходити із зони комфорту і вивчати щось нове. Ну, і ще у мене крута сім’я.

 

Артем: У Вас є кумири або ті, чиїм прикладом Ви надихаєтесь?

А.Л.: Кумирів немає, але я стежу за певними компаніями. Стежу за тим, чим вони займаються, як вони змінюються, як вони культурно щось роблять. Ще з часів університету всі говорили про Google, і я прямо теж мріяв там працювати. Це була ідея фікс будь-якого мого колеги. Тому що, якщо ти працюєш в Google, то ти Бог і всі на тебе моляться. Але відвідавши Google, я зрозумів, що це фабрика з чітко відпрацьованими процесами і жорсткими рамками. Для когось такий підхід комфортний, мені б особисто там було не комфортно. Я прагну більшої свободи, можливостей, змін. Тому цікавіші інші компанії або стартапи, які працюють з Google, але не Google в класичному розумінні. Стежу за Ілоном Маском та його проектами. Він цікавий, але в той же час незрозумілий. Чи будуть його продукти працювати?

Стежу за окремими історіями. Напевно, ти чув про theranos? Головна ідея в тому, щоб за краплиною крові робити повну оцінку організму людини. Всі були в захваті від ідеї, в стартап інвестували $9 млрд., але в підсумку продукту взагалі не було. Є документальне кіно – «Жага крові» – про цю історію. Компанія, по суті, була багатомільярдна, але за нею врешті-решт нічого не було…

Я також пишаюся і надихаюся окремими людьми, і дітьми, в тому числі, які в твоєму віці, або ще менші, вже програмують. Я дуже радію за них, і думаю, що я можу зробити в цій сфері, що потрібно мені розвинути, чому потрібно навчити свою дитину.

 

Рінат: Яку Ви можете дати пораду початківцям в сфері IT?

Артем: Перше – потрібно робити те, що подобається. Ось подобається тобі front end писати, значить, потрібно стати супер-класним експертом саме в цій сфері. Але потроху вивчати і суміжні області. Мені багато в чому допомогли саме додаткові знання – в прийнятті рішень, в комунікації з колегами. Добре знати свою сферу і, в той же час, знатись широко на всьому.

Наступне – це вчитися завжди чомусь новому. Є купа ресурсів, які допомагають вивчати нове, розвиватися. Я вважаю, що потрібно ще виступати публічно. Коли ти ділишся знаннями, ти навіть під час підготовки перед зустріччю або виступом намагаєшся щось вивчити. Обмін досвідом і знаннями – це дуже круто. Якщо намагатися бути підприємцем, то розвивати свій особистий бренд. На поточний момент важливо хто ти, наскільки тебе знають. І коли ти хочеш продавати свій продукт, звертають увагу, в першу чергу, на тебе, а потім вже на продукт. До прикладу – Monobank і Дмитро Дубілет. Багато хто знає цю людину, і його бренд асоціюється саме з ним.

 

Рінат: Що Ви побажаєте читачам нашого журналу?

Артем: Я знову ж таки акцентую увагу на тому, що потрібно бути щасливим. Займатися тим, що подобається і приносить задоволення. Моя думка, що ми живемо, щоб отримувати задоволення і робити те що, подобається. Розвиватися, комунікувати, спілкуватися, ділиться з іншими, не бояться висловити свою думку – комфортно тобі працювати чи ні, вивчати нове, в деяких місцях виходити із зони комфорту, знову ж, щоб розвиватися і вивчати ще щось. І цей постійний розвиток, отримання задоволення від роботи або навчання – ось це крута середина і запорука того, що тобі буде завжди комфортно і на тебе чекає успіх!

 

Рінат: Добре, спасибі велике за інтерв’ю, було дуже цікаво.

Артем: You’re welcome! І тобі дуже Дякую!