Учень Річної програми MBA Kids Advanced Адріан Клочко (14 років) дізвався у відомого футболіста Владислава Ващука, що саме він написав би собі 10-річному. Цікаво? Відповідь –  у статті, що була опублікована в черговому випуску журналу «Секрети успіху відомих українців» в 2021 році.

Адріан: Перше питання: ваш життєвий девіз та секрет успіху?

Владислав: Йти тільки вперед в незалежності від обставин. Чому? Просто по життю було багато тормозних шляхів, наприклад, люди, які намагаються підставити ногу, щоб я спіткнувся. А секрет успіху – це працьовитість. Всы говорять про Мессі, Шеву і Роналду – начебто в них дар. Такого дару у мене не було – все залежало від моєї працьовитості. Я завжди боровся з конкуренцією і мене це загартувало. Чим сильніша конкуренція, тим мені цікавіше, я люблю долати складності. Чим складніший суперник, тим мені цікавіше грати, тому що так я можу продемонструвати свої найкращі якості.

Адріан: Дуже цікаво дізнатися, про що Ви мріяли впродовж вашої тривалої кар’єри?

Владислав: В дитинстві я хотів стати футболістом і, як усі, схиляв своє прізвище. Марадона – звучало, а Ващук якось не дуже. Подумав: гаразд, буду бігати. Коли в моєму житті з’явився “Динамо Київ”, захотілося стати чемпіоном України. Потім, коли став, –  перейти у якийсь топ-клуб Європи і пограти в ньому.

Адріан: Як до Вас прийшов перший успіх і як Ви потрапили в “Динамо Київ”?

Владислав: До 7 класу грав в армійському спортклубі, потім його розформували і наш тренер запропонував мене “Динамо Київ”. Тут у мене почалися складнощі: хлопці, які вже були в команді, звичайно, не хотіли віддавати своє місце в основному складі, а оскільки я все життя грав в основному складі, не хотів бути запасним. Так з’явилася конкуренція, коли мені було потрібно подолати всі перешкоди – я доводив все на футбольному полі і застовбив за собою місце в основі “Динамо 75”.

Адріан: А у вас була людина, без якої Ви б цього не досягли?

Владислав: В основному, батьки. Тато десь мотивував, десь підказував, допомагав мені з технікою. Ну і мама, яка завжди турбувалася за мене і опікувалася моїми тренуваннями.

Адріан: Я дивився сайти з інформацією про вас, і іноді вас кличуть “якорем”. Цікаво, хто Вам дав такий псевдонім?

Владислав: Насправді я придумав цей псевдонім для Максима Шацького, який був нападником, а хлопці перенесли його на мене. Насправді ніхто з нападників мене не обганяв, навпаки, я всіх наздоганяв, тому що якір “біжить” скоріше за всіх. Навіть Фернандо Торрес не втік від мене на Чемпіонаті Світу.

Адріан: З огляду на вашу велику і конкурентну кар’єру, мені цікаво дізнатися про ваш шлях – як не засмучуватися і не опускати руки?

Владислав: Нас Валерій Лобановський привчав до того, що, коли виграєш, 15 хвилин радієш і забуваєш. Так само і з програшом. Чому? Бо наступного дня вже нове життя, нові етапи, які треба подолати, і нові ігри. Якби ми всі хвилювалися через невдачі, були б засмученими, і нову гру б не виграли. Гра вчить намагатися перемагати попри все, так само і в житті – кожного дня треба долати себе. Засмучуватися немає сенсу – на все про все 15 хвилин на все про все. А ти так будеш робити?

Адріан: Сподіваюсь. Мені дуже цікаво, на кого Ви рівнялися?

Владислав: Моїм кумиром був Марадона. Я грав під номером 10 у дворі. Мені подобалася його техніка і дриблінг.

Адріан: Порівнювали себе з кимось із захисту?

Владислав: Всі захисники різні, але я б порівняв себе, напевно, із Лотером Маттеусом. 

Адріан: Ваші улюблені команди у кожному чемпіонаті?

Владислав: В Іспанії – “Барселона”, в Англії – “Арсенал”, в Італії – “Мілан”, у Німеччині – “Баварія”, у Франції – “ПСЖ”, “Порту” та “Аякс”.

Адріан: Чи хотіли б Ви спробувати себе у топ-клубі?

Владислав: Так, мені дуже імпонував “Мілан” з Барезі.

Адріан: Чи була у Вас ймовірність трансферу?

Владислав: Були варіанти: мене хотіли придбати “Монако” и “Боруссія дортмунд”, але вони не змогли домовитися з Суркісом.

Адріан: Чи хотіли б Ви спробувати себе на іншій позиції? 

Владислав: Коли тренером став Лобановський, я грав усюди і більш за все мені сподобалося бути центральним захисником.

Адріан: Що Ви цінуєте у дружбі?

Владислав: Я ціную, коли людина відкрита. Якщо щось не може зробити – говорить пр оце прямо. Я хочу, щоб до мене ставилися так, як я до людей. 

Адріан: Якби була можливість відправити листа 10-річному Владу Ващуку, що б Ви написали? 

Владислав: Я б його не відправляв. Тому що так би я не став тим, ким є зараз. Правда, коли у мене була травма, я б порадив бути стриманішим. Але ніхто не дасть гарантії, що я не травмуюсь ще раз. Тому це таке філософське питання. Краще відправляти листа у майбутнє. 

Адріан: Який період життя був для Вас найскладнішим?

Владислав: Складним був період, коли я закінчив кар’єру і шукав себе протягом 3 років. Врешті решт все, що було в футболі найкраще, я переніс у своє життя.

Адріан: А Ви шукали себе в футболі чи в житті?

Владислав: Я шукав себе всюди. Я не бачив себе тренером, але все ж таки отримав  ліцензію класса А. 

Адріан: Як Ви вважаєте, чи сильно змінилося б ваше життя, якби Ви стали тренером?

Владислав: Можливо, але я радий, що пішов шляхом бізнесу, тому що так у мене більше можливостей.

Адріан: Який ваш графік дня і чим Ви займаєтеся у вільний час?

Владислав: У вільний час я шукаю себе у бізнесі. На даний момент я партнер в “Кий Авіа”, ми створили нову структуру, “Кий Авіа Спорт”, яка займається авіаперевезеннями спортсменів. Я прагну заробити гроші – вони мені потрібні для того, щоб втілити свою ідею у життя, а саме – створення супер-клубу з дитячою академією. Я навіть вже зареєстрував логотип і емблему. Я також прагну втілити штучний інтелект у футболі.

Адріан: Це як VR?

Владислав: Ні, VR – це декілька алгоритмів, а я прагну створити штучний інтелект, який через відеопотік аналізуватиме футболістів на полі.

Адріан: Як Ви ставитися до VR?  

Владислав: VR трохи пригнічує інтригу оскільки людський фактор робить футбол цікавішим. Зараз дуже багато футболістів пристосовуються до VR, б’ють в руку, а не по воротам суперника. Врешті-решт, ми замінено суддів, а судді – це людський фактор, не дарма раніше казали: реф не бачив або реф відвернувся.

Адріан: Чи є у Вас хобі, наприклад, кулінарія чи плавання?

Владислав: Ні, я більше про футбол або порозмовляти. Я також розмірковую про телепроєкт з квнщиками – реаліті-шоу про футбол. 

Адріан: Чи подобається вам увага ваших фанів?

Владислав: Ну, коли увага до мене, тоді так. Але я звичайно не озираюсь назад, а йду тільки вперед.

Адріан: Які у професійного футболіста можуть бути складнощі?

Владислав: Складність в тому, що треба долати лінощі і не відволікатися на провокації. Що стосується безпосередньо гри, – покращувати удари, навички прийому м’яча і виходити із стадіону майже останнім.

Адріан: І останнє питання: найкурйозніший момент у вашій кар’єрі?

Владислав: Був момент, коли ми всі поголилися під нуль і коли грали проти “Манчестер Юнайтед”, коментатор не міг нас вгадати по зачіскам, адже всі – лисі.

Адріан: Велике дякую Вам за це інтерв’ю!